Україна в роки І С.В.
Війна почалася 1 серпня 1914 р. Вона стала для Європи першим жахливим досвідом сучасного ведення воєнних дій. Про катастрофічні наслідки цього конфлікту свідчать хоча б такі дані: країни, які раніше чи пізніше взяли участь у війні, мобілізували 65 млн солдатів, з яких 10 млн загинуло і 12 млн було поранено. Жертви серед цивільного населення були майже такими ж.
На початку вересня 1914 р. російська армія окупувала значну частину Східної Галичини. Це був важкий удар по українцях цього краю. Австро-угорське командування повірило в провокаційні чутки, розповсюджувані польською адміністрацією провінції, про «таємні симпатії українців до росіян», унаслідок чого відступаючі габсбурзькі війська вдалися до переслідувань українців, яких постраждали тисячі.
Чим далі йшла війна, тим більшими були її жертви - як військові, так і цивільні. Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, вимушені були перебувати по різні боки театру воєнних дій і вбивати одне одного. Чи не єдиним позитивним моментом було те, що війна виснажувала сили воюючих імперій, створюючи таким чином у перспективі нові політичні можливості для поневолених Росією народів.
У березні 1916 р. стався новий поворот подій. Унаслідок так званого «Брусиловського прориву» російська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк та інші міста цього регіону. Австро-угорські війська втратили близько 1 млн вояків, 400 тис. потрапили у полон. Але на допомогу Австро-Угорщині прийшла Німеччина. 5 листопада 1916 р. Відень і Берлін остаточно домовилися про створення Польської держави. Для українців це означало б неможливість реалізації їхніх планів створення власної держави.
Крестьянские наделы и отрезки.
Главный вопрос реформы – вопрос о земле – был решен крепостнически. Вся земля, которую крестьяне обрабатывали веками, была объявлена собственностью помещиков. Крестьяне могли получить земельный надел только в «постоянное пользование» за повинности.
Для определения размера земельного надела по «Положению 19 февраля» великорусские и част ...
Крещение князя Владимира
Владимир мог бы креститься в собственной столице своей, где уже давно находились церкви и священники христианские, но князь хотел блеска и величия при этом важном действии: одни цари греческие и патриарх казались ему достойными сообщить целому его народу уставы нового богослужения. Гордость могущества и славы не позволяла также Владимир ...
Крещение Руси Владимиром. Религиозные реформы князя Владимира.
Для раннефеодального государства язычество было непрогрессивной формой религии, поэтому князь Владимир принял ряд мер для
установления соответствия между религией и политическим строем.
Владимир провел две религиозные реформы: реформирование язычества и обращение к христианству. Первая сводилась к тому, что Влади
мир отобрал из огром ...