Україна в роки І С.В.
Війна почалася 1 серпня 1914 р. Вона стала для Європи першим жахливим досвідом сучасного ведення воєнних дій. Про катастрофічні наслідки цього конфлікту свідчать хоча б такі дані: країни, які раніше чи пізніше взяли участь у війні, мобілізували 65 млн солдатів, з яких 10 млн загинуло і 12 млн було поранено. Жертви серед цивільного населення були майже такими ж.
На початку вересня 1914 р. російська армія окупувала значну частину Східної Галичини. Це був важкий удар по українцях цього краю. Австро-угорське командування повірило в провокаційні чутки, розповсюджувані польською адміністрацією провінції, про «таємні симпатії українців до росіян», унаслідок чого відступаючі габсбурзькі війська вдалися до переслідувань українців, яких постраждали тисячі.
Чим далі йшла війна, тим більшими були її жертви - як військові, так і цивільні. Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, вимушені були перебувати по різні боки театру воєнних дій і вбивати одне одного. Чи не єдиним позитивним моментом було те, що війна виснажувала сили воюючих імперій, створюючи таким чином у перспективі нові політичні можливості для поневолених Росією народів.
У березні 1916 р. стався новий поворот подій. Унаслідок так званого «Брусиловського прориву» російська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк та інші міста цього регіону. Австро-угорські війська втратили близько 1 млн вояків, 400 тис. потрапили у полон. Але на допомогу Австро-Угорщині прийшла Німеччина. 5 листопада 1916 р. Відень і Берлін остаточно домовилися про створення Польської держави. Для українців це означало б неможливість реалізації їхніх планів створення власної держави.
Финансовая реформа.
Реформа началась в 1718 г. с переписи всего податного мужского населения России независимо от возраста. После был введен подушная подать. За счет изменения объекта налогообложения государству удалось практически удвоить сумму податей, взимавшихся с населения. Также вводились различного рода государственные повинности (дорожная, постойна ...
Оценка опричнины в отечественной исторической науке.
В исторической науке ведутся многолетние споры о смысле и цели опричнины.
Начиная с Андрея Курбского, написавшего после своего бегства в Литву «Историю о великом князе московском» (1573), и авторов «Хронографа» (начало 17в.), многие русские историки – Н.М. Карамзин, В.О. Ключевский и др. – придерживались концепции «двух Иванов»: «добро ...
Выводы
Арсений Иванович Маркевич видный крымский историк, один из основателей Таврической ученой архивной комиссии сначала был правителем дел, а затем председателем ТУАК. Маркевич способствовал созданию Крымского центрального архива, Симферопольского художественного музея, Центрального музея Тавриды, Таврического университета. В 1927 году был ...