Україна в роки І С.В.
Війна почалася 1 серпня 1914 р. Вона стала для Європи першим жахливим досвідом сучасного ведення воєнних дій. Про катастрофічні наслідки цього конфлікту свідчать хоча б такі дані: країни, які раніше чи пізніше взяли участь у війні, мобілізували 65 млн солдатів, з яких 10 млн загинуло і 12 млн було поранено. Жертви серед цивільного населення були майже такими ж.
На початку вересня 1914 р. російська армія окупувала значну частину Східної Галичини. Це був важкий удар по українцях цього краю. Австро-угорське командування повірило в провокаційні чутки, розповсюджувані польською адміністрацією провінції, про «таємні симпатії українців до росіян», унаслідок чого відступаючі габсбурзькі війська вдалися до переслідувань українців, яких постраждали тисячі.
Чим далі йшла війна, тим більшими були її жертви - як військові, так і цивільні. Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, вимушені були перебувати по різні боки театру воєнних дій і вбивати одне одного. Чи не єдиним позитивним моментом було те, що війна виснажувала сили воюючих імперій, створюючи таким чином у перспективі нові політичні можливості для поневолених Росією народів.
У березні 1916 р. стався новий поворот подій. Унаслідок так званого «Брусиловського прориву» російська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк та інші міста цього регіону. Австро-угорські війська втратили близько 1 млн вояків, 400 тис. потрапили у полон. Але на допомогу Австро-Угорщині прийшла Німеччина. 5 листопада 1916 р. Відень і Берлін остаточно домовилися про створення Польської держави. Для українців це означало б неможливість реалізації їхніх планів створення власної держави.
Социальная реформа.
Социальные реформы, основывавшиеся на представлении Петра об «общем благе», проводились в интересах правящего класса. Преобразования в социальной сфере не поколебали структурной основы общества, но сделали еще более четкими сословные границы, одновременно повысив уровень социальной мобильности некоторых категорий населения. Принятие в 1 ...
Статус личности подданных
♦ Подданные султана
Османская империя в период расцвета являет собой антипод государству-нации: речь идет об империи, состоящей из разнородных элементов. Территории отличаются большим разнообразием природных условий. Население состоит из множества этносов: турки, татары, арабы, персы, курды, цыгане, берберы, копты, греки, армяне, ...
Палестина
Палестиной называли страну между Египтом и Сирией. С трех сторон она ограничена горами и холмами, а на востоке рассечена глубокой, узкой долиной реки Иордан, которая впадает в соленое и безжизненное Мертвое море.
До конца IV тысячелетия до н. э. климат Палестины был влажным. Западная часть оказалась заболоченной, в Заиорданье находилис ...